ТІМ  МАН: “ВОЇН ЧИ СУПЕР-ГЕРОЙ – ЗА КИМ МАЙБУТНЄ БОЙОВОГО КІНО?”  

 

 

Тім Ман – актор та постановник бойових сцен з потужним досвідом в різноманітних єдиноборствах. Тім працював з Антоніо Бандерасом, Джекі Чаном та іншими зірками й твердо закріпився в індустрії бойового кіно. Найвідоміші його стрічки: «Вуличний боєць: Легенда Чунь-Лі», комедійний бойовик «Бангкокський адреналін» і, звичайно ж, «Онг-Бак 2», де він бився із самим Тоні Джаа.

В Україну Тім Ман приїхав для постановки бойових сцен у фільмі «Legacy of Lies» разом із Скоттом Едкінсом. «ВОЇН СВІТЛА» дізнався у провідного бойового хореографа, як проходить процес підготовки акторів до бойових сцен, і чи вдається зберегти суть та дух бойового мистецтва в сучасних блокбастерах.

Спілкувалася: Тетяна Крижанівська

Переклад: Андрій Коваленко

Фото: Антон Федоров

 

 

Кіноіндустрія дарує глядачам нові враження, відкриває двері в нові світи. Яким чином сучасне бойове кіно впливає на формування бойової культури?

Зазвичай у сучасних фільмах приділяється менше уваги культурі бойових мистецтв – це більшою мірою просто сцени бійок. Раніше в кіно культурний пласт бойових мистецтв був представлений значно ширше, ніж зараз. Більш того, зараз кіноіндустрія все більше віддаляється від цього. Перш ніж знімати такі фільми, як «Karate Kid», ви маєте зануритися в культуру карате: не просто розібрати технічні моменти, а й зрозуміти суть бойового мистецтва та його філософію. Адже карате – це не просто самооборона. Тут мова йде про ментальний розвиток. Подібний підхід зараз – рідкісне явище. Можливо, щось схоже можна знайти в Азії, але не в західному світі. Я думаю, що саме фільмів з глибоким сенсом зараз не вистачає кінематографу. Так що я не впевнений, що сучасні бойовики можуть формувати культуру бойових мистецтв. Можливо, вони певним чином можуть мотивувати людей почати займатися змішаними єдиноборствами, але не традиційними видами. Сподіваюся, в майбутньому щось зміниться. Тенденції завжди розвиваються по спіралі.

 

 

Зараз недостатньо бути хорошим актором лише в розмовному жанрі. Бойові сцени – невід’ємна частина акторського ремесла. І якщо ви не вмієте цього робити, то ви не дуже хороший актор.

 

 

Як ви самі прийшли до бойових мистецтв?

Я ще з дитинства їх любив. Дивився фільми з Брюсом Лі та надихався. Те ж саме стосується і Джекі Чана. Дивлячись на них, я хотів стати надлюдиною. Коли я був малим, все чого я хотів – навчитися битися. І лише згодом прийшло розуміння того, що бойові мистецтва несуть у собі набагато більше сенсу. Я займався різними стилями. Почав з дзюдо в шестирічному віці. У той час у Швеції маленьким дітям не дозволяли займатися ударною технікою. Згодом я знайшов в’єтнамського майстра, і це привело мене до таеквондо, також я займався ще одним в’єтнамським стилем бінь-дінь, а згодом трохи ушу. Пізніше додав акробатику. Я й до цього вмів робити деякі акробатичні елементи, такі, як «метелик», «метелик з обертанням», але серйозний інтерес до гімнастики проявився у віці 17-18 років.

 

Що для вас означають бойові мистецтва і якби ви знімали фільм про них, про що б він був?

Бойові мистецтва – це стиль життя. Це те, що ви робите весь час. Це не просто вміння битися, а набагато більше. Це те, що ви робите в повсякденному житті, як ви думаєте, як ви себе поводите з іншими людьми, як проявляєте до них повагу. Це – шлях. І якби я робив свій власний фільм про бойові мистецтва, то це було б щось у стилі «Karate Kid», щоб знову відкрити для всіх глибину бойових мистецтв.

 

Зараз ви постановник бойових сцен. Як ви готуєте акторів?

Все залежить від того, з яким актором я матиму справу. Легко ставити бойову хореографію, для прикладу, Скотту Едкінсу. Мені не потрібно його якось готувати. Він вже готовий. Мені лише потрібно показати йому саму хореографію. Якщо ж доводиться працювати з актором без бойового досвіду, то я з ним попередньо зустрічаюсь, розмовляю, а потім ми починаємо дуже повільно працювати й поступово будуємо те, що маємо зробити.

 

 

Бойова хореографія – це свого роду окрема наука, це як вивчення нового стилю бойового мистецтва.

 

 

Кого, на вашу думку, можна назвати універсальним бійцем?

Звичайно це Брюс Лі! Він мій улюблений актор всіх часів і народів. Так само, як і його фільм «Вихід дракона».

 

Яка мінімальна база бойових навичок має бути в потенційного актора жанру екшн?

Я думаю, що сценічний бій мають викладати в якості обов’язкової дисципліни у всіх акторських школах. Актори повинні вчитися наносити удари, реагувати на них, блокувати. Тому що актор може бути просто чудовим, але як тільки в сценарії трапляється сцена бійки, він одразу ніяковіє. Складається враження, що він ніби не хоче цього робити. Зараз недостатньо бути хорошим актором лише в розмовному жанрі. Бойові сцени – невід’ємна частина акторського ремесла. І якщо ви не вмієте цього робити, то ви не дуже хороший актор.

 

А яке бойове мистецтво чи стиль ви б рекомендували для акторів?

Це неважливо. Будь-яке! Щось завжди краще, ніж нічого.

 

Ідея використовувати в кіно справжніх майстрів бойових мистецтв відмирає. Але, на мою думку, в майбутньому, коли люди втомляться від фільмів з супергероями, все це повернеться.

 

Ви, вочевидь, пам’ятаєте «золотий вік» бойового кіно: Брюс Лі, Джекі Чан, Синтія Ротрок, Марк Дакаскос. Чому зараз в бойовиках все рідше можна зустріти акторів з потужним бойовим досвідом?

Зараз усе змінилося. Раніше знімали багато фільмів саме про бойові мистецтва, де знімалися реальні майстри. Люди купували квитки та йшли в кінотеатри, тому що був шалений попит на бойові мистецтва. Майстри були взірцем для наслідування, надихали. Всі їх копіювали і навіть зовнішньо хотіли бути схожими на них. Сьогодні цього вже не зустрінеш, бо кіноіндустрія еволюціювала, і тепер ви можете взяти практично будь-якого актора, після цього використати дублерів, спецефекти і тому подібне, й все виглядатиме правдоподібно. Ідея використовувати в кіно справжніх майстрів бойових мистецтв відмирає. Але, на мою думку, в майбутньому, коли люди втомляться від фільмів з супергероями, все це повернеться.

 

Чи не здається вам, що з шаленим темпом розвитку стрічок жанру екшн ми починаємо втрачати саму суть і дух бойових мистецтв?

Я думаю, що це зникає на Заході. Не в Азії. Там все розвивається інакше. Попри те, що така тенденція мені не подобається, я нічого не можу змінити, адже я не сценарист і не режисер. Я просто керую постановкою бойових сцен. На жаль, я не можу на це вплинути. Моя робота – просто слідувати сценарію.

 

Я не впевнений, що сучасні бойовики можуть формувати культуру бойових мистецтв. Можливо, вони певним чином можуть мотивувати людей почати займатися змішаними єдиноборствами, але не традиційними видами.

 

Хто краще піддається бойовій хореографії: актори чи спортсмени?

У сучасних фільмах це вже не має великого значення. Звичайно, якщо взяти найкращого майстра у світі, він буде краще виглядати у кадрі, ніж актор без бойового досвіду. Але на екрані ви цієї різниці не побачите. Так зараз знімають фільми. Бойова хореографія – це свого роду окрема наука, це як вивчення нового стилю бойового мистецтва.   Звичайний майстер, можливо, хотів би нанести удар так, як він це робить професійно, але справа в тому, що такий удар може погано виглядати на камеру. Він буде шукати інший спосіб і врешті решт змушений буде зробити так, як би він ніколи не вчинив у реальному житті. Тому зараз дійсно немає великого значення з ким працювати: з актором чи спортсменом. Але, безумовно, майстри бойових мистецтв швидше розуміють і вчаться.

 

Ви працювали з багатьма кінозірками, хто вас найбільше вразив?

Антоніо Бандерас. З ним було дуже легко працювати. Антоніо майже 60, але він мене по- справжньому здивував. Перш за все, він дуже талановитий. Він міг легко запам’ятати рухи. Він був просто неймовірним. Все схоплював на льоту.  Взагалі, окрім всього, він – дуже приємна людина.

 

Найскладніший трюк, який вам довелося виконати в кіно. Яким він був?

Не впевнений, що це був саме найскладніший трюк, але найнебезпечніша ситуація сталася в ті часи, коли я знімав індійські фільми. За сценарієм, ми разом з колегами стояли на даху потяга, що рухався, де мала відбутися бійка з головним актором. А потім з’являвся літак, який пікірував у наш бік. Нас прикріпили пасами безпеки, аби ми не впали з потяга. Але з якоїсь причини літак не міг вирівнятись та почав летіти занадто низько і прямо на нас. Ми поспішили відстібнути ремені та вже були готові зістрибувати з даху потяга. Але в останню мить літак вийшов з піке й пролетів повз. Це було дуже страшно.

 

Бойові мистецтва – це стиль життя. Це те, що ви робите весь час: як ви думаєте, як ви себе поводите з іншими людьми, як проявляєте до них повагу. Це – шлях.