Автор:

 

Тетяна Крижанівська

 

Фото:

 

Антон Федоров

 

Що таке професія каскадер?

Це сучасна професія, яка поєднує в собі акробатику, бойову базу, знання про кінематограф: все про жанр кіно, акторську гру, історію, драматургію. Крім того, в кіно, як ніде інде, час – це гроші. Тому здатність оперативно і творчо мислити – дуже важлива риса в цій сфері. 

Не завжди красень атлет чудово виглядає у кадрі, не завжди той, хто гарно виглядає у кадрі – чудовий атлет. І найголовніше: кіно – це завжди ко-творчість, це сотні людей, які працюють на один результат. Часто буває, що претендент через свої персональні амбіції чи переконання виявляється нездатним до такої професії. Ти кожного разу працюєш з новими людьми, з новими проектами. Немає часу на чвари та комплекси. 

Коли працюєш із зірковими акторами, вони не завжди хочуть аж занадто напружуватися. Вони не хочуть виглядати перед іншими безглуздо, помилятися, знімати в декілька дублів. Їх потрібно якось завуальовано замотивувати, так все це піднести, щоб їм стало комфортно робити те, що ти від них просиш. 

Взагалі процес кіновиробництва, як правило, виглядає як якась шаманська компанія. Все відбувається незбагненим чином, народжується в потугах і шаленій боротьбі різних сил, виникає, зникає, проявляється і саме себе народжує. Твоя професійність залежить від того, наскільки ти здатен знаходити спільну мову з іншими учасниками проекту: костюмерами, операторами, акторами та режисером.

Чи можна цьому навчитися? Ні. Окремим складовим – звичайно, так. Але щоб отримати повний комплект, необхідно володіти певним психоенергетичним складом характеру на додаток до умінь і досвіду. 

Деколи трапляється так, що в кіно люди починають працювати на адміністративних посадах, а потім стають акторами чи з костюмерів йдуть у продюсери. Це дивна сфера! 

Звичайно є й такі, які йдуть в професію з метою заробити грошей. Але з такою мотивацією надовго не затримуються. 

Багато майбутніх воїнів прийшли в бойові мистецтва завдяки кіно. Але ж бойові сцени в кіно і реальний файтінг це не одне й теж. Яка доля умовності присутня в кіно?

Сам кінематограф можна вважати мистецтвом обману. І глядач свідомо йде в кінотеатри, платить гроші за те, щоб бути обманутим. Трохи неадекватно чекати від кіно реалістичності. Дещо із цього дійсно працює, але правда в тому, що в кіно всі бійки не справжні, це все піддавки заради екшн. 

Щоб зрозуміти різницю між реальною бійкою, професійною бійкою в UFC і бійкою в кіно достатньо просто зайти в інтернет. Техніка може бути схожою, але в кіно ми ховаємо силу, а не демонструємо її. Вся сила в емоції, у грі акторів. Особливо якщо мова йде про бойовий кінематограф, де одна людина б’ється одразу з двадцятьма нападниками, та ще й перемагає їх, це вже саме по собі є обманом. В кіно часто використовують цей прийом: один на бригаду спецназу чи один проти озброєних. Але для кіно це норма і це добре. Такий підхід відкриває безліч можливостей і дозволяє творити. Адже реалістичні бої з точки зору видовищності досить нудні, жорстокі і неестетичні. 

Які нові тренди в бойовій хореографії?

Кінематограф стає космополітичним, немає чітких прив’язок до країн і кордонів. 

ММА зараз сильно рухає науку бою. Використовуються нові техніки і нові стратегії. Ви дивитеся UFC? Ті ж тренди і нові фішки переносяться в кіно. Кожен чемпіонський бій аналізується не лише бійцями, а й хореографами бойових сцен. 

В кожного хореографа напрацьовується свій власний стиль. Ми не можемо повторювати постійно одне й те ж. Потрібно завжди дивувати чимось новим і свіжим. 

Але великі екшн-бійки зустрічаються не так часто, і каскадерам важливо мати «чергову бійку» на всі випадки життя. Адже часто індустрія ставить нас перед викликом: прийдіть і поставте бійку дівчатам у вечірніх сукнях на ринзі, для прикладу. Ти приходиш і, якщо не матимеш базових напрацювань, то витратиш купу часу і не факт, що впораєшся.

Як створюється «магія» бойової сцени, і чому у одних акторів це виходить дуже круто, а в інших посередньо?

Це вже називається «X-Factor». Часто маємо справу з двома варіантами. Перший: класний харизматичний актор, гарно вивчив хореографію – і виглядає не дуже. Причини такі: якщо він збивається, то не довчили, якщо не гармонійно виглядає, то не вжився в образ. Часу в кіно завжди не вистачає. Зробити образ другою шкірою, показати актора, який ніколи не займався єдиноборствами, як майстра найвищого рівня – це мистецтво. 

Другий варіант: актор робить якусь дурницю, але так впевнено і ефектно, що ти йому віриш. І виглядає це дійсно круто. Ти перестаєш звертати увагу на техніку і повністю поринаєш в образ і гру. Для кіно це подекуди важливіше, ніж техніка. Бо техніку можна адаптувати до актора, а впевненість в очах, емоційний посил і харизму – ні. 

 

Трюки в кіно – робота людей особливої професії. Завдяки каскадерам ми, безпечно сидячи в кріслі кінотеатру і жуючи хрусткий попкорн, разом з кіногероями безстрашно виходимо переможцями після протистояння з десятками озброєних нападників, стрибаємо на повній швидкості з потягу, зриваємося з мосту, але лишаємося живими, рятуємо з палаючих хмарочосів мирних жителів і відчуваємо себе героями зі «Всесвіту Marvel».

Попри те, що в епоху комп’ютерних технологій можливо створити будь-які спецефекти, каскадери все одно лишаються незамінними в кіноіндустрії. Але варто розуміти, що захопливі епізоди блокбастерів – це всього лише «мистецтво обману». А що за ним стоїть? 

ВОЇН СВІТЛА вирішив поспілкуватися із співзасновником української каскадерської групи STUNTALOT Дмитром Рудим.

Постановки бойових сцен у фільмах: 

«Захар Беркут» (2019, Україна, США), «Коли падають дерева»(2018, Україна), «The Three of Us» (2018, Україна), «Сторожова Застава» (2017, Україна), «Межа» (2017, Словаччина, Україна), «Kill Skills» (2016, Франція, Данія) та інші.

” І найголовніше: кіно – це завжди ко-творчість, це сотні людей, які працюють на один результат”

Який він «мінімальний пакет» каскадера?

Насправді є обдаровані люди для цієї професії від народження: дуже координовані, їм легко копіювати рухи. Але така категорія – це виняток. Хорошою ж базою для каскадера є рівень майстра спорту з бойових мистецтв чи в інших профільних сферах – автоспорт, кінний спорт, акробатика.

Чудово вписуються в команди каскадерів люди, які вивчали кікбоксинг чи таеквон-до, оскільки там вчать роботі ніг, а це – дефіцит. Адже роботі з руками легше навчити. Розтяжка, стрибучість – це також дуже добрий досвід, який потребує багаторічної практики. 

Ще краще підходить ушу. Тут вже присутня хореографія. Контактні види єдиноборств не вимагають запам’ятовування якихось чітких послідовностей, а в традиційних бойових мистецтвах використовується ката і спарингова практика – це ідеальне поєднання для майбутніх каскадерів. 

Акробатика незамінна тим, що це супервидовищно. На бойових мистецтвах вчать як падати, щоб себе не скалічити, а в кіно знімають карколомні падіння, які виглядають болісними. Каскадери мають вміти падати боляче.

У танцюристів також є здібності, необхідні для каскадерства, зокрема, свобода руху. Але те,  що бійці роблять потужно, переміщуючи центр ваги і демонструючи силу, танцюристи виконують значно легше, їм не завжди вдається «вибити» із себе силу. Також має значення стиль танцю. Якщо він, для прикладу, крампер чи брейкер, то йому буде простіше, ніж бальнику. 

Але усім каскадерам необхідно буде вчитися запам’ятовувати довгі технічні зв’язки. Коротше кажучи, в каскадерстві завжди заохочується менеджмент тіла в просторі.

Звідки з’явився термін бойова хореографія? 

Кіно саме для себе створює стандарти. Світовий кінематограф постійно розвивається. Дедалі більше починає з’являтися того, що не має прямого стосунку до бойового та прикладного мистецтва. На такому кіно створено ринок, виховане не одне покоління глядачів. 

Чи б’ються так люди в реальному житті? Ні. Більш того, в кіно демонструється така картинка, яка подекуди входить в протиріччя з реальною вуличною бійкою. Ніхто на вулиці не буде робити «вертушку» зі стрибка на одній нозі в голову. Вірогідність влучити в ціль у такому випадку дорівнює нулю, про необхідність такого руху взагалі мова не йде. Але жанр диктує свої умови. Тому в нас дівчина має успішно відбиватися віялом від 30 озброєних монголів зі щитами. 

А це вже хореографія, бо там є ритм, точність рухів, лінії, музикальність, емоція. Ми граємо паузами, положенням тіла в часі і просторі.

В бойових мистецтвах простежується тенденція до універсальності. Чи властиво це й каскадерству? Чи існують якісь спеціалізації в професії?

Безумовно, є певна градація: кінні каскадери, автокаскадери, джигітовка.

Але тенденція до універсальності також присутня. Якщо ти вмієш добре вправлятися на конях, це чудово, але не існує кіно, де весь фільм йде робота верхи. Тому логічно додати до роботи кінного каскадера тренування з історичною зброєю. 

Універсальні каскадери цінуються понад усе, бо вони дозволяють економити купу часу і грошей. Якщо ти хочеш працювати і гарно заробляти, то мусиш вміти все: падати, стріляти, вправлятись на конях, проїхатись на мотоциклі, показати рукопашний бій, вміти гарно і впевнено говорити і поводитися на камеру.

Зона відповідальності каскадера та каскадерської групи

Перш за все, каскадер відповідальний за безпеку акторів. У випадку, коли актор отримує травму, частину його роботи має виконувати каскадер. У випадку травм, які не дають можливості продовжити роботу, процес зупиняється і наслідки непоправні. Страждає також репутація каскадерської групи. Навряд чи після такого випадку групу будуть залучати в подальшому в продакшн. 

Завдання каскадерів – не вимагати від акторів того, що останні не можуть зробити. Навіть всупереч їх бажанням. Досить часто актори рвуться виконувати все самостійно. Але це великий ризик. 

На каскадерах лежить також творча відповідальність. Щоб хореограф бойових сцен не хотів би зробити, він має відповідати історії, бути в контексті. Ми маємо допомагати глядачам занурюватися в історію кіно. Якийсь один безглуздий елемент може все порушити.

Важливе завдання для каскадерської групи, як і в тренера при підготовці бійця до клітки, – довести актора в день зйомки до психофізичного піку його форми. Не передавити, не перегрузити, а розслабити і змотивувати. Баланс між складною технічною складовою, акторською грою і створенням персонажу головного героя і є нашою зоною відповідальності. 

“Універсальні каскадери цінуються понад усе, бо вони дозволяють економити купу часу і грошей.

Якщо ти хочеш працювати і гарно заробляти, то мусиш вміти все: падати, стріляти, вправлятись на конях, проїхатись на мотоциклі, показати рукопашний бій, вміти гарно і впевнено говорити і поводитися на камеру”