Автор:

Тетяна Крижанівська

Фото:

Олександр Зубко 

Сенсей Хіроші Ікеда Ви вже вдруге в Україні, скажіть, які у Вас враження про нашу країну, що Вам запам’яталося?

Приїхавши в Україну, я одразу зрозумів, що вона мені дуже подобається. Україна, – це країна   з більш ніж з тисячолітньою історією. Україна, так само як і Японія налічує близько 1800 – 2000 років, хоча точна дата нікому не відома. Тому я був дуже радий приїхати і відчути на власній шкірі просто дихання країни, у якої така давня історія.

Ви дуже багато подорожуєте, проводите семінари на всіх континентах, люди, яких Ви зустрічаєте такі різні, і всі вони практикують Айкідо? Чому на Вашу думку Айкідо таке популярне? В чому його універсальність?

Як казав ще засновник сенсей Моріхей Уешіба, Айкідо — це певна філософія, певний шлях вдосконалення. У ньому немає поєдинків і базою в Айкідо — є певний зв’язок між людьми. Це більше не БМ, а засіб поєднати людей. Тобто основною ідеєю, на мою думку, в Айкідо є дружба між людьми. Це схоже на музику. Люди, які люблять музику, збираються разом для того щоб насолодитися нею. І тут головне не боротьба, а саме дружні стосунки. Це є основою Айкідо. І саме це і було мрією засновника в свій час. Тому, я думаю, що відтепер Айкідо буде ще більш популярним.

Ваш вчитель — сенсей Міцуге Саотоме — легендарна особистість в світі Айкідо. Які знання і переконання Ви перейняли у нього?

З молоду я брав участь у різних семінарах, бачив тренування різних сенсеїв, і в Хомбу Додзьо і в інших місцях. Але, коли я зустрів Саотоме сенсея, я зрозумів, що його підхід дещо інший. В Айкідо, головне техніка, але Саотоме сенсей розглядав Айкідо не як «річ у собі», лише у середовищі тих, хто займається ним, а вивчав Айкідо  у порівнянні з іншими бойовими мистецтвами. Він робив акцент на тому, що тут важлива не сама техніка, а підхід до Айкідо, як до бойового мистецтва.

Коли сенсей приїхав в мій університет, я одразу зрозумів, що зустрів чудову людину. Ми довго з ним тренувалися, і я сміливо можу сказати, що він в Айкідо дійсно геніальна особистість. Він дуже відрізняється від інших вчителів Айкідо. Також я можу сказати, що зустріч з ним стала для мене відправною точкою зокрема в тому, що зараз я їжджу по різних країнах і вчу інших людей сам. Якби не ця зустріч я не знаю чи став би я вчителем, і чи був би взагалі зараз тут. Можливо я б був звичайним офісним працівником. Тому його вплив на мене був дуже визначальним. І за це я сенсею надзвичайно вдячний.

Чи погоджуєтеся Ви із виразом: “Учні – дзеркало свого Вчителя”?

Я не повністю з цим згоден. Я думаю, що спочатку учні наслідують свого вчителя, а потім поступово вони починають створювати щось своє. Так само як дитина, коли народжується, спочатку наслідує вчинки своїх батьків, потім вона зростає, а з часом набуває все більшої незалежності у своїх вчинках. У Додзьо простежуються ті самі етапи зростання. Помилка тих, хто вивчає Айкідо в тому, що вони прагнуть наслідувати дії свого сенсея і досягнувши в цьому успіху, вважають себе талановитими. Я думаю, що це не правильний підхід. Потрібно відчути час, щоб відділитися і почати створювати щось своє.

Якщо говорити японською мовою, є такий вираз “shuhari”.

Перший етап — “shu” – наслідування, етап отримання нових знань, можна сказати, що це базовий етап.

Другий етап — “ha” – тут вже починається певне відділення від основи, коли у людини починає формуватися своє власне бачення.

Третій етап — “ri” – етап повного відділення, коли людина стає незалежною.

Візьмемо за приклад живопис. Якщо учень Пікассо або Ренуара буде просто наслідувати техніку своїх вчителів, то звичайно він ніколи не стане геніальним художником, це буде просто імітація. А потрібно проявити свій власний талант і відділитися врешті-решт від того, хто тебе вчив. Якщо ми говоримо про Айкідо, тут також важливо створити щось своє. Ось така моя думка.

З ким із відомих майстрів БМ Ви співпрацювали?

В Айкідо дуже багато видатних особистостей. Коли я їздив в Хомбу Додзьо, я зустрічався з великою кількістю поважних сенсеїв. Особливо мені запам’яталися: Кондо Кацуюкі сенсей (Голова Дайто-рю Айкі Дзю-дзюцу), Іноуеа-сенсей (давній Йосінкан). Звичайно великий вплив на мене справив Ушіро-сенсей, який викладав Карате. З багатьма я познайомився на AIKIDO-EXPO в Америці. Я багато чого навчився в цих людей.

Ви проводили спільні семінари із Михайлом Рябко — засновником Єдиноборств древньої Русі “СИСТЕМА”, чим Вас привабило дане єдиноборство і як Ви змогли його поєднати з Айкідо?

Із засновником СИСТЕМИ Михайлом Рябком я познайомився у Лас Вегасі на AIKIDO-EXPO у той же час, коли зустрічався з  Іноуе сенсеєм та іншими, про яких я вже згадував. Тоді я і сам проводив заняття і мав обмаль часу. Але я все ж таки відвідав тренування по СИСТЕМІ і дуже зацікавився, оскільки помітив, що воно дуже схоже з Айкідо, незважаючи на те, що форма у них дуже різна. Найбільше мені сподобалась м’якість і акцент на внутрішній силі. Тоді я подумав, що якщо ці рухи запровадити в Айкідо, то це матиме позитивний вплив на тренування. І саме з СИСТЕМИ я взяв цей підхід м’якості. Потім через кілька років у мене була нагода поїхати у Москву і провести спільні тренування з Михайлом Рябком.

І тут не важливо, чи це СИСТЕМА, чи це Айкідо чи Карате, не можна розрізняти їх і ставити по різні боки барикад. А важливо поєднувати різні підходи до всього. Це так само як читання. Якщо ви прочитали лише одну книгу, ви не зможете назвати себе розвиненою людиною. Чим більше ви читаєте, тим більше це збагачує вас. Різні автори мають різні підходи, дають вам різні знання. І врешті це стає джерелом вашого розвитку. Тому, в жодному разі я не можу заперечувати різні підходи до бойових мистецтв, хоча сам практикую Айкідо. Чи це буде СИСТЕМА, чи Карате чи інший вид БМ, для мене цікаво наскільки я можу вирости в Айкідо. Тому я дуже багато навчився в інших мистецтвах і СИСТЕМА не є винятком.

Ваші товари мають славу вічних. Це не зовсім відповідає тенденціям ринку, де маркетологи маніпулюють споживачами, змушуючи їх постійно слідкувати за новими тенденціями і купувати “нові покращенні моделі”. Чому Ви зробили ставку саме на якість?

Однією з причин такого підходу було те, що як ви знаєте, Америка велика країна, і подорожувати будь-куди доводиться літаком. Наприклад, коли вам доводиться перевозити дзьо або боккени у спеціальних кейсах, то дуже часто буває, що по прибуттю на місце призначення вони виявляються поламаними. Це звичайно дуже погано для тих, хто займається Айкідо. І так само догі. Не проходить і два місяці, і ту річ, яку ви купили за 30 доларів, вже не можна використовувати. Ну, в середньому ціна догі близько 30 доларів і якщо їх міняти кожних два-три місяці, то врешті, хоча це здається ніби дешево, то за один-два роки порахуйте, скільки ви витрачаєте коштів.

Тому, я ще раз хочу сказати, що я почав цю роботу не з метою отримання прибутку, не як бізнес. Я просто хотів, щоб ті люди, які купують цю продукцію, користувалися більш міцними і якісними речами, ніж раніше. Наприклад, я знаю, що дехто користується вже більше 30 років тими кейсами для зброї, які вони придбали у мене. Я пишаюся цим. Тому я можу сказати точно, що у бізнесі я зазнав поразки, але я пишаюся тим, що мої клієнти, користуються моїми товарами такий довгий час. В чому був плюс? Чому все-таки в мене все йшло добре? Тому що кожний рік, я випускав нові моделі тих самих кейсів для дзьо та боккенів від “А” до” F”. Так само як зараз виходять все нові моделі iPhone. Але такий підхід я застосовував свідомо. Для мене радість, що люди, які купували в мене товари, могли користуватися ними довгий час. Цього для мене цілком достатньо.

Як створити успішний Додзьо?

Створити успішний Додзьо дуже важко. Однієї ідеї для цього не достатньо. По-перше, це пов’язано із плином часу. Одним і тим самим способом можна створити однакові Додзьо, але одні з них з часом процвітатимуть, а інші ні. Також це дуже залежить від регіону, в якому вони розташовані. От, наприклад, довгий час в Америці Тхеквондо було дуже популярним. У них була чудова система тренувань. При чому прихильники тхеквондо були у кожному штаті. Але з плином часу люди перестали приходити на тренування до Додзьо незважаючи на те, що методи тренування не змінилися. І цей вид бойових мистецтв втратив свою популярність. Тобто тут дуже важливо те, як час впливає на Додзьо також. Тому так просто не можна відповісти на ваше питання. Воно насправді дуже складне.

Можливо річ у тому, що люди зараз налаштовані на швидкий результат, а БМ потребують глибинної роботи над собою і не кожен до цього готовий, бо шлях БМ триває протягом всього життя людини?

Дійсно, це правда. В БМ дуже важливий дух, певна мораль. Це можна сказати японський шлях BUSHIDO – шлях воїна. І тут зовсім не стоїть питання, чи ви програєте, чи виграєте. БМ знаходяться зовсім в іншому вимірі. Тут треба перемогти не інших, а самого себе. І за допомогою терпіння ви все більше самовдосконалюєтеся. Тобто БМ це шлях служіння. У нього немає кінця. Навіть люди, яким 80 чи 90 років не можуть закінчити тренування, оскільки завжди є щось, що вони можуть вивчити ще. Тому вони продовжують займатися. Отже, БМ це один із шляхів служіння.

Чи вірите Ви, що БМ можуть бути вдалим бізнес-проектом, чи ці явища не сумісні?

Зараз у XXI столітті є люди, які застосовують БМ у бізнес-проектах. Тут все дуже індивідуально. Це залежить від людини. Є люди, які вважають це несумісними поняттями, деякі можуть поєднувати бізнес і БМ. Тому, якщо я скажу, що ці речі не сумісні, то це буде не правда.

Наприклад, якщо ви заснували Додзьо не лише для власних тренувань, то, якщо ви не зберете людей, які будуть там займатися, ви не зможете навіть заплатити за оренду, тому тут вже з’являється певний елемент ділових стосунків. Не можна однозначно відповісти. Я думаю, що все-таки елемент бізнесу тут присутній.

“Як казав ще засновник сенсей Моріхей Уешіба, Айкідо — це певна філософія, певний шлях вдосконалення. У ньому немає поєдинків і базою в Айкідо — є певний зв’язок між людьми”

В одному із Ваших інтерв’ю Ви наполягаєте на тому, що Айкідо слід практикувати через тіло, не напружуючи голову. Але на цьогорічному семінарі в Києві сталось протилежне: Ви наголосили на тому, що ми маємо попрацювати лише мозком, і що лише через нього ми будемо підключати тіло. Поясніть це?

В бойових мистецтвах поєднується робота тіла та мозку. Якщо зрозуміти щось тільки через мозок, то цього для життя не достатньо. За допомогою мозку ми зможемо лише зрозуміти принцип дії, але від цього вміння у нас не додасться. Всі люди люблять вивчати щось через голову, тому що це набагато простіше ніж вивчати через тіло. А в Айкідо такий принцип, що ми спочатку виявляємо теоретичні основи, потім тренуємо тіло. Якщо тренування починається з тіла, то це набагато простіше ніж підключати одразу мозок. А вже коли людина досягне певної майстерності, вона починає рухатися вільно

Наприклад, якщо ви хочете навчитися водити машину, ви не можете цього зробити лише за допомогою теорії. Потрібно закріпити вміння у пам’яті тіла. І лише в поєднанні ви зрозумієте процес, який подолали під час навчання. Так само, коли ви хочете керувати літаком, ви не зможете полетіти тільки за рахунок того, що прочитали якусь книгу. Потрібно обов’язково поєднати зусилля розуму і тіла. В бойових мистецтвах головна задача — оберігати себе. Тому, лише читаючи книги по Айкідо, ви себе не зможете захистити. І навпаки, діючи лише за допомогою тіла, ви також не досягнете успіху. І, як я вже казав, лише в поєднанні, лише за допомогою свого мозку, ви зможете інакше запустити своє тіло.

В Айкідо, звичайно, побудувати спочатку фізичну сторону набагато легше. А на цьому семінарі я розповів, як під час тренування використовувати мозок. І, в результаті, у нас вийде ідеальна комбінація мозку і тіла.

В світі БМ поширена думка, що Айкідо прогнозоване і передбачуване, оскільки уке завжди атакує а наге захищається наперед відомим способом, ніби за попередньою змовою. І якщо, щось йде не за планом, вони не здатні впоратися із ситуацією. Ніби Айкідо не вистачає прикладного аспекту. Що Ви скажете з цього приводу?

Справа в тому, що такий вид тренування між уке та наге це просто один із етапів. Він просто направлений на те, щоб відпрацювати певні рухи і техніку. В класичному Айкідо, на відміну від Томікі-рю (школи спортивного Айкідо)  та інших бойових мистецтв, немає змагань. Основою тренувань є рухи, техніка. Звичайно можна змінити цю тенденцію. Але, на даний момент, ми схильні тренуватися у формі протидії уке і наге.

 

“В бойових мистецтвах головна задача — оберігати себе. Тому, лише читаючи книги по Айкідо, ви себе не зможете захистити. І навпаки, діючи лише за допомогою тіла, ви також не досягнете успіху”

 На минулому семінарі в Києві Ви сказали дуже мудру річ: “Зміни себе і ти зміниш свого противника”. Розкажіть про це більш детально?

Звичайно в Айкідо присутня і духовна складова, але основою є, якщо подивитися збоку, це те, що люди просто тримають один одного за руку, хапають один одного. Головне в цей момент, щоб вони стали єдиним цілим. Наприклад, якщо одна людина падає, то й інша падає. Якщо один рухається в бік, то й інший рухається в бік. Тут потрібно розуміти, як обидва учасники можуть стати одним цілим. Тому і виходить так, що якщо змінюєшся ти, змінюється і твій противник. В Айкідо є таке поняття  “musubi”, тобто злиття. 

В сучасному Айкідо, на жаль, дуже сильна тенденція до використання фізичної сили, сили рук. Але у справжніх БМ важлива не лише сила, а й дещо інше. Оце поєднання між людьми: я рухаюся і мій партнер рухається, я змінююсь і мій партнер також змінюється. На жаль, Айкідо дійсно перетворюється на світ сили. Я зараз сам проводжу дослідження з приводу внутрішньої складової Айкідо. Тому я не можу сказати, що я когось навчаю, я вчуся сам і намагаюся своїми знаннями поділитися з іншими. Якщо молодь зрозуміє цей підхід, то в майбутньому, я сподіваюся і Айкідо зміниться. Я б хотів, щоб так, як це було в давній Японії, ми зберегли головні принципи бойових мистецтв, зокрема питання про внутрішню силу. Я дуже цікавлюся цими дослідженнями, тому, якщо за рахунок внутрішньої сили змінююся фізично я сам, мені цікаво як це передасться моєму противнику. Це означає, що він зміниться сам, якщо змінишся ти. 

Яка кінцева мета будь-яких БМ на Вашу думку? Яке призначення БМ та значення у розвитку окремої людини та людства в цілому?

В давнину і у сучасному світі мета бойових мистецтв дуже відрізнялася. У давньому самурайському суспільстві головною метою було захистити себе. У сучасному світі  основною складовою бойових мистецтв є духовний ріст і самовдосконалення. Дуже багато людей помилково вважають Східні бойові мистецтва BUDO дійсно бойовими. У японській мові це навіть різні терміни. Ті мистецтва, які мають за мету боротьбу на ринзі — це зовсім інше. А бойові мистецтва BUDO – використовуються для власного розвитку. І в цьому їх схожість з іншими мистецтвами, наприклад, практика дзен, каліграфія, чайна церемонія, ікебана. Тут головна мета не лише в запам’ятовуванні техніки, а у вдосконаленні себе. Важливо засвоїти через тренування суть певного мистецтва, яка передавалася протягом століть з покоління в покоління. Так як це може бути у практиці стрільби із лука, дзюдо тощо. Головною властивістю мистецтва,яка передавалася протягом багатьох століть — було самовдосконалення. Тобто, дуже важливо, щоб бойове мистецтво використовувалося саме для самовдосконалення особистості, а не для того, щоб когось перемогти. Тому, я думаю, що BUDO (японські бойові мистецтва) займають набагато вищу позицію, ніж традиційне розуміння поняття бойового мистецтва. Ось про що варто подумати.

Чи чули Ви, що нещодавно вийшла книга відомого німецького журналіста Бориса Райшустера, в якій він стверджує, що на базі секцій “СИСТЕМА” Росія управляє таємними спецпідрозділами у Європі? Як би Ви це прокоментували?

Я не знаю пана Бориса, тому нічого не можу сказати з цього приводу, але якщо буде нагода, в майбутньому я б дуже хотів з ним зустрітись.

Як у Вас виникла ідея пошиття одягу для БМ та створення БуДзін (інтернет-магазину товарів для бойових мистецтв)?

Коли я тільки приїхав в Америку тренуватися, першою причиною, чому я створив цей напрямок у своїй діяльності, було те, що в Америці на той час для тренувань дійсно нічого не було. І друга причина в тому, що Додзьо не могло бути джерелом доходу. Від учнів не повинен залежати прибуток Додзьо, тому я не міг отримувати ніякого доходу за рахунок них. Для мне було дуже важливо зберегти свій Додзьо, навіть за умови того, що там буде мало учнів, і я зможу якось його утримувати. Тому я і почав цим займатися. Принаймні для того, щоб я мав можливість тренуватися сам. І завдяки БуДзіну я міг розвиватися. Звичайно я розглядав це не як бізнес, а як економічну підтримку для того, щоб я міг підтримувати свої тренування і розвивати свій стиль в Айкідо. Ось так все починалося. Це була не стільки торгівля, скільки спосіб отримати можливість проводити дослідження і тренуватися самому згідно свого бачення. 

Які тоді ключові моменти слід врахувати для створення Додзьо: це людські фактори чи все ж таки економічні?

Я думаю, коли ви керуєте Додзьо, тут визначальною є проблема економічного характеру. Якщо не будуть збиратися учні, то управляти Додзьо буде неможливо. Одним словом, однозначно важко відповісти на це питання. Бо, навіть якщо ви побудували Додзьо, але люди не зібралися, то це ще нічого не означає. І тут головне наскільки люди збираються разом. Звичайно буває і таке, що вони збираються і без Додзьо, тоді це теж не можна назвати успіхом. Я думаю, що важливу роль у популяризації БМ відігравали фільми. Наприклад, коли вийшла перша частина фільму KARATE-KID, то люди дуже прониклися і почали цікавитися японськими БМ, не тільки Карате, а й Кендо, Айкідо та іншими видами. На той час це була шалена популярність. Але, як я вже говорив, дуже велику роль грає час, і коли вийшла друга частина цього фільму, то ефект був вже іншим. І на жаль, зараз, у наш час про БМ вже не випускають хороших фільмів, і люди під їхнім впливом вже не збираються разом для того, щоб тренуватися.

Сенсей, чому, як Ви вважаєте БМ зараз не популярні для комерційного кіно?

Як ви знаєте в Америці зараз популярні такі БМ як боротьба на ринзі,  К-1. Молодим людям зараз цікаві саме такі види боїв, на відміну від традиційних БМ. Я думаю, що на представниках ЗМІ також лежить відповідальність за такий стан речей. Вони мають обирають давні бойові мистецтва об’єктом своєї уваги і пропагувати останні. Тоді, я думаю, ситуація зміниться.

Як ви знаєте в основі традиційних бойових мистецтв лежить певна філософія, а, наприклад боротьба на ринзі, це не що інше як просто протистояння. Тому, я думаю, що як і всьому на світі властивий певний дуалізм, те саме можна сказати про увагу до БМ. Я впевнений, що рано чи пізно інтерес до них повернеться. І тут я хочу знову ж таки підкреслити, що представники мас-медіа мають контролювати цей процес і притягувати увагу суспільства до БМ. Я впевнений, що обов’язково для них ще прийде свій час. От наприклад ви знаєте, що програма Дзюдо представлена на Олімпійських іграх. Звичайно це не традиційне Дзюдо, яке існувало в давній Японії. Але це певний мікс традиційного Дзюдо і боротьби. Те саме можна сказати і про Карате.

Але, якщо до БМ буде приділено все більше уваги з боку суспільства, тоді не буде проблеми з тим, щоб відновити їх знову на належному рівні.