Автор:

Тетяна Крижанівська

Фото:

Антон Федоров

Тема самооборони цікавить багатьох.

От уявімо собі, що ми гуляємо посеред ночі вулицями великого міста. І тут з’являється один або кілька злих озброєних мужиків. У більшості людей перша реакція – шок, а потім цілковита розгубленість. Ви почуваєтесь так, наче в одну мить весь ваш всесвіт, усе, в що ви вірили, – зникло. Вам хочеться крикнути «Нечесно!» або «Тайм-аут!», але не виходить. Ось така картина спонукає людей замислитись над тим, щоб обрати практичний підхід до самооборони, можливо, записатись на курси.

Але чи досить цього?

Більшість програм на курсах самооборони дуже відсталі, і вони мало чим вам допоможуть у справжньому конфлікті.

Я все життя вивчаю цю тему. Я – єврей, і насильство, спрямоване проти мого народу, дало нам кілька цінних уроків.

Зондеркомандам‚ так у нацистській Німеччині називали групи в’язнів концтаборів‚ є що розповісти. Цих в’язнів (переважно євреїв) під страхом смерті змушували допомагати під час страт жертв Голокосту. Лише кілька таких людей вижили.

Колишніх членів зондеркоманд просили розповісти про реакцію євреїв, коли вони розуміли, що їх зараз уб’ють. Вони описували шок, зневіру, людей, які втрачали волю до дії, які плакали і кричали.

Але не всі реагували однаково. Одна танцівниця-єврейка відмовилась роздягатися на вимогу офіцера-нациста. Вона вихопила у нього пістолет із кобури і застрелила його. За неї заступилися інші жінки, і разом вони поранили кількох нацистів. Ясна річ, всі вони загинули ‒ але вони відбивалися.

Питання, як і чому євреї вижили, досить складне і безпосередньо стосується цього вступу до самооборони: чому одні вижили, а інші – ні? Погляньмо на такі чинники.

  1. Навички. Дехто з євреїв вижив, бо щось умів. Кравці, різьбярі, ювеліри, лікарі і навіть музиканти були потрібні нацистам, і їхні навички продовжували їм життя.

2. Здоров’я. Є люди, яким легше опиратись хворобам і голоду. Більшість помруть без їжі, але ті, в кого сильніша імунна система, хто сильніший від природи, – матимуть перевагу. Можна назвати це природною фізичною складовою виживання.

  1. Світогляд. Хтось стверджує, що їм дуже допомогло позитивне ставлення. Були ті, хто казав, що вони неймовірно сильно хотіли – власне, знали, що переживуть війну. Це можна назвати психологічною складовою виживання.

Уважність. Мабуть, найважливіша складова тренувань із самооборони – це уважність до оточення. В кожному місті є більш і менш безпечні райони, життєво важливо знати, куди можна йти, а куди – не варто. Так само, як і весь час бути пильним і вміти аналізувати обстановку.

Погляньмо ще на такий аспект, як «бачити і бути побаченим». На вулиці ти маєш бачити і спостерігати. Ти маєш бути уважним, аналізувати все і вся. Тобі треба вивчити оточення і визначити, чи є серед людей потенційно небезпечні. Ти маєш про себе помічати моделі їхньої поведінки і визначити, хто з них може мати схильність до кримінальної чи просто жорстокої поведінки.

Необхідно навчитися аналізувати людей. Коли я на борту літака, я можу відрізнити того, хто подорожує часто, від тих, хто летить уперше в житті або подорожує лише зрідка.

Краще за все бути частиною гурту, бути впевненим. Упевненість має бути в кожній вашій рисі – в тому, як ви ходите, розмовляєте і взагалі поводитесь. Вас бачать, за вами спостерігають, а злочинець вирішує, наскільки ви підходите на роль жертви. Не виказуйте страх чи розгубленість.

Танцівниця з Освенціма не вміла битися. Але вона знала, як дати собі раду зі страхом.

Це чудове тренування для будь-кого, хто займається самообороною: поглянь в обличчя страху, в обличчя злу. Встань і скажи: «Бережись, бо я вже тут!» Уміння важливе, але світогляд – іще важливіший.

Зондеркоманди планували заколот, але вони занадто розраховували на підтримку інших груп. Підмога так і не прийшла, бо всі їм відповідали «ще не час». Врешті-решт зондеркоманда з Освенціма вчинила заколот без їхньої допомоги.

Сумнів – ваш ворог. Щоб захищатись, необхідно мати волю до дії і діяти негайно! Рішучість і готовність діяти – ось ваші друзі.

APC – Ability, Purpose, Circumstances / Здатність, мета, обставини

Нема єдиної правильної відповіді на всі питання і готових рішень. Ви маєте оцінити ситуацію загалом. Це й визначить ваші подальші дії: битись, потім тікати; битись і залишитись на місці; тікати негайно; спробувати владнати конфлікт вербально або ж поступитися – певною мірою.

Здатність – це сила, уміння і рівень підготовки. Чи є у вас шанси в бою з цим суперником?

Говорячи про мету, важливо відповісти на питання: хто ви – охоронець, який охороняє інших осіб, чи ви просто турист, який приїхав на відпочинок.

Зважайте на обставини. Ви сам-один на парковці чи в залюдненій синагозі? Поряд з вами є хто-небудь, хто потребує допомоги, чи ви можете завдати удару і втекти? Що потрібно нападникам – забрати ваші гроші, убити ваших родичів чи взяти їх у заручники?

Усі ці чинники визначають, чи ви продовжите бійку, чи втечете після того, як завдали удару.

Базові поняття в самообороні і фізичні аспекти

Психологічний аспект є ключем до успіху, але він також прямо стосується фізичного аспекту. Фізична підготовка водночас загартовує вас психологічно. Якщо ви впевнені в своїх навичках, ви будете впевненіші в собі. Упевненість, своєю чергою, допоможе вам досягти більшого успіху при ваших фізичних навичках.

Основні ідеї в техніках ІКІ Крав Мага

Усі техніки мусять бути легкими і простими для навчання, запам’ятовування і застосування. Без якогось із цих трьох елементів це вже буде не ефективна техніка, а марна трата часу. Багато бойових мистецтв демонструють прекрасні техніки, але їх можна застосувати лише в певних ситуаціях. Їх дуже довго вчити, а раз вивчивши, їх можна забути без регулярної практики.

Рухи крупної моторики тіла. Ми використовуємо лише рухи, пов’язані з крупною моторикою. Під впливом стресу й адреналіну ми втрачаємо дрібну моторику. Техніки, пов’язані з захватами та іншими рухами дрібної моторики, не спрацюють.

Перший крок має значення. У багатьох бойових мистецтвах успіх техніки залежить від вдалого повторення послідовності рухів. У нас небагато технік, де потрібен більш ніж один крок, бо саме від першого кроку все й залежить. Він дозволить вам урятуватись від безпосередньої небезпеки. Ви можете продовжувати застосовувати техніку, щоб контролювати чи збити з ніг суперника, але небезпеки для життя вже не буде.

В жовтні 2017 року в Києві відбувся дводенний семінар Моше Катца. Спеціально для читачів «ВОЇНА СВІТЛА» майстер поділився своїми роздумами про психологічні аспекти самооборони.

Досьє:

Моше Катц – засновник і головний інструктор організації Israeli Krav International (IKI).  Він почав серйозно займатись на батьківщині, в Ізраїлі, у 80-х роках, і спочатку його кар’єра була тісно пов’язана з різними стилями карате.

Він кілька років прожив у Штатах, де його сенсеєм був відомий майстер Шігеру Ояма. Коли він повернувся до Ізраїлю, доля звела його з Ітаєм Гілом, який, крім повноконтактних спарингів, пропонував своїм учням набір принципів самооборони, тепер широко відомий як крав мага.

З часом Моше склав іспит на чорний пояс у Ітая Гіла і – вже як Майстер – очолив Israeli Krav International. Також має сертифікати від Інституту ім. Вінгейта (вищий начальний заклад, де готують спортсменів, тренерів, спортивних суддів, викладачів фізичної культури і спортивних лікарів) та Ізраїльської національної ради з питань сертифікації в БМ. Зараз він дає майстер-класи та семінари по всьому світу.

Моше тренує військових, поліцейських і цивільних. Також він радник уряду Ізраїлю, який звертався до нього при розробці шкільних навчальних програм.

Завдяки сприянню і під керівництвом Моше Катца виникло чимало шкіл, які приєднались до федерації ІКІ. Одна з них – тут, в Україні. Офіційне представництво ІКІ в Києві починаючи з листопада 2011 року очолює Ксенія Мошихіна. Група учнів під її керівництвом успішно виступає на показових змаганнях в рамках Всеукраїнського фестивалю бойових мистецтв «ВОЇН СВІТЛА». А у березні 2017 року команда «ІКІ Крав Мага Україна» дебютувала на знаменитому міжнародному фестивалі в Берсі (Париж, Франція).

“Більшість програм на курсах самооборони дуже відсталі, і вони мало чим вам допоможуть у справжньому конфлікті”

“Не всі реагували однаково. Одна танцівниця-єврейка відмовилась роздягатися на вимогу офіцера-нациста. Вона вихопила у нього пістолет із кобури і застрелила його. За неї заступилися інші жінки, і разом вони поранили кількох нацистів”

  1. Дух воїна. Дехто з них служив у військах або ж мав якийсь інший бойовий досвід. Хтось виріс на вулиці, загартований бійками. Це й дало їм перевагу – і ментальну, і бойову, технічну.
  1. Везіння й обставини. Примо Леві описує багато причин, чому він і ще кілька людей вижили, але зрештою приписує це своїй щасливій долі. Це теж грає роль. Чи є куди тікати, чи є поряд люди, які готові допомогти?

Усі ці чинники безпосередньо стосуються сучасних тенденцій в самообороні.

Давайте-но оглянемо інші важливі питання.

“Мабуть, найважливіша складова тренувань із самооборони – це уважність до оточення.

В кожному місті є більш і менш безпечні райони, життєво важливо знати, куди можна йти, а куди – не варто”

Обставини. Важлива деталь – уміти знайти і використати вікно можливостей. Наша танцівниця, про яку ми вже згадували, Франческа Манн, знайшла таку можливість. Ефективна самооборона полягає в тому, щоб помічати те, що під рукою, – наприклад, підняти палицю з землі, щоб використати її як зброю.

Розуміння культури злочину. Коли я вперше приїхав до України, я розпитав своїх місцевих друзів про культуру і природу злочинності в цьому регіоні. Чи є тут прояви антисемітизму? Чи нападають на туристів? Всі країни і регіони різні – і всюди різна тактика і цілі злочину. Важливо знати і вивчати цю культуру заздалегідь. Нападнику потрібен твій гаманець чи він збирається тебе вбити?

Щоб підсумувати: нам потрібна самоповага і впевненість у тому, що ми не станемо жертвами. Необхідно тренувати ситуативну увагу, спостерігати за людьми й оточенням.

Уміння. Безумовно, тренуватись і навчатися самооборони – критично важливо. Нам необхідні ефективні і практичні навички. Однак без належної психологічної підготовки ці вміння будуть чимось на зразок інструментів, замкнених у коробці. Я чув чимало історій, коли майстри й експерти в бойових мистецтвах були зовсім неготові до реальних конфліктів.

“Упевненість має бути в кожній вашій рисі – в тому, як ви ходите, розмовляєте і взагалі поводитесь. Вас бачать, за вами спостерігають, а злочинець вирішує, наскільки ви підходите на роль жертви. Не виказуйте страх чи розгубленість”

 

Ми не покладаємось на швидкість, силу, габарити, вміння чи надлюдські якості. В ІКІ ми дотримуємось тієї думки, що самооборона – для всіх і кожного. Якщо техніка вимагає швидкості, сили, габаритів, уміння – ми її не розглядаємо.

Різноманітні ситуації: наші техніки можна розглянути, вивчити і застосувати на борту літака, в поїзді чи салоні автомобіля, так само, як у будинку, в ліфті чи спальні.

Самооборона для всіх і кожного потрібна, щоб ми усі могли жити мирно.

“Ми використовуємо лише рухи, пов’язані з крупною моторикою. Під впливом стресу й адреналіну ми втрачаємо дрібну моторику. Техніки, пов’язані з захватами та іншими рухами дрібної моторики, не спрацюють”