Емоції та екшн: як твориться магія бойових кадрів

Спілкувалася:

Тетяна Крижанівська

За час існування журналу «ВОЇН СВІТЛА» нам випала нагода познайомитися з українськими і світовими акторами жанру екшн, каскадерами та хореографами бойових сцен.

Для українців ці професії ще досі нові та не зовсім зрозумілі, але у багатьох, хто практикує бойові мистецтва цілком природно виникає бажання спробувати себе в цьому амплуа. Адже спорт великих досягнень і спортивні змагання не є метою кожного.

Ми спробуємо розкрити сінема-альтернативу для воїнів, розказавши про досвід тих, хто пройшов цей шлях самотужки.

В статті наведені історії екшн-акторів Світлани Зав’ялової, Саіна Ферхада та українських хореографів бойових сцен Павла Авілова і Дмитра Рудого.

Саін Ферхад

Досьє:
Саін Ферхад – актор, хореограф бойових сцен світового рівня, каскадер, член Міжнародної Асоціації Бойових Мистецтв (МАА-І), представник професійної групи каскадерів компанії «Nomad Stunts», засновник і власник «Action Academy LLC»
(Азербайджан, Туреччина)

Як співвідноситься спорт, БМ і каскадерство?

Базою для них є фізкультура. Змагання і чемпіонати перетворюють все це на спорт. Ти не можеш називати себе спортсменом, якщо не береш участі в змаганнях. Щоб стати хореографом бойових сцен, екшн-актором чи каскадером, ти в будь-якому випадку повинен мати спортивну чи бойову базу. Без набору ударної техніки і страховок в цій професії нема чого робити. Окрім цього, тіло треба завжди тримати в тонусі та займатися фітнесом, йогою чи китайською гімнастикою. Практикувати лише один напрямок недостатньо. В цій професії не можна себе обмежувати одним видом БМ, тому займатися слід по максимуму різними стилями та напрямами.

Що входить до мінімального «пакету каскадера»?

Акробатика й страховки. А сама каскадерська робота – це комбінація з усього цього. З часом вчишся відточувати техніку, розумієш, що краще підходить для того чи іншого завдання, як виконати сальто, як зробити групування, як упасти, як вдарити…

Чому кар’єра екшн-актора й каскадерство так притягує воїнів?

На татамі ти не можеш робити все, що хочеш. Це нудно. В залі чи на змаганнях все постійно повторюється. Одного разу перемагаєш ти, іншого разу – перемагають тебе. Ти отримуєш медалі, тобі вручають сертифікати. Ти травмуєшся. І нема цьому кінця-краю. Все те саме… А мені цікаво творити.

Я сам екшн-актор, і це мені подобається найбільше. А каскадерство допомагає краще відчувати себе в ролі, виконувати більше трюків самостійно, мати власний досвід. Звичайно я не буду сам виконувати надскладні і небезпечні ролі, бо це завеликий ризик і ніхто мені просто не дасть цього зробити.

Як стати каскадером?

Наскільки мені відомо, в Україні немає професійних шкіл чи курсів, які цілеспрямовано вчать і готують каскадерів. Але тут є хороші каскадери, професіонали, які працюють своїми командами.

Щоб стати професіоналом, треба бути готовим до того, що ти весь час муситимеш доводити, що ти кращий, що ти щось можеш. Адже каскадерські групи досить замкнені, потрапити в їхню команду складно.

Пояснюється це тим, що знімають не так багато фільмів, плюс режисерам набагато спокійніше працювати з уже перевіреними каскадерськими групами, ніж ризикувати і пробувати щось нове, хоч і перспективне. А працювати самому складно.

Тому є два альтернативних варіанти: або потрапити до вже існуючої команди каскадерів, або зібрати власну. Не кожен може бути лідером. Я, наприклад, на кастинги не ходжу принципово. Я створив свою власну команду в Баку.

Спочатку я знімав короткометражні бойові сцени, викладав їх на свій ютуб-канал, анонсував у соціальних мережах, спілкувався з людьми і саме так знаходив для команди проекти.

Я працюю у цій сфері вже вісім років. Наставника в мене не було – я все долав сам. Власну команду я створював з нуля. Її склад постійно зазнавав змін, люди приходили, йшли. Із десяти лишилося п’ятеро: одна дівчина і чотири хлопці. Те, що я офіційно являюся членом «Nomad Stunts» – міжнародної каскадерської групи, нам дуже допомагає. Це велика сім’я.

Звичайно, можна освоювати ці професії самотужки, але тоді слід розуміти, що часу і сил на це доведеться витратити в рази більше: багато працювати, проходити тисячі курсів, спілкуватися з потрібними людьми і завжди бути на виду, знімати і ставити бойові сцени, викладати їх в Інтернет.

Але ера замкнених груп вже минає. Адже ці люди старішають, вони вже самостійно не можуть виконувати трюки, мислення і бачення вже також не таке оперативне. Вони змушені навчати чи залучати нове покоління каскадерів. Більш того, стара школа каскадерів вже не поспіває за молоддю. Те, на що їм потрібен час, ми робимо вдвічі швидше і якісніше. Ми більше вміємо жертвувати і ризикувати.

“На татамі ти не можеш робити все, що хочеш. Це нудно. В залі чи на змаганнях все постійно повторюється. Одного разу перемагаєш ти, іншого разу – перемагають тебе. Ти отримуєш медалі, тобі вручають сертифікати. Ти травмуєшся. І нема цьому кінця-краю. Все те саме… А мені цікаво творити. ”

Які стилі чи види БМ найбільш використовують при постановці бойових сцен в кіно?

Тут важливіші не стільки самі стилі чи види, скільки сам бойовий досвід і бачення. До того ж ми маємо враховувати завдання, яке перед нами стоїть: показати реальний брутальний бій чи красиву техніку. Важлива також харизма актора. Мало б хто дізнався про вінг чунь чи джит кун до, якби не Брюс Лі.

Як багато тренується каскадер?

Ми тренуємося щодня. Бо дуже багато чого треба напрацьовувати: кидки, ударку, страховки, техніку. І ще треба окремо займатися постановкою сцен на тренуванні, зняти їх і подивитися як це виходить.

Яким є регламент роботи каскадерської групи?

Є підготовка, а є репетиція. Як хореограф бойових сцен, я завжди маю поставити замовнику правильні питання. Якщо я не отримаю на них відповіді, то просто не зможу зробити свою роботу. Щоб поставити бойову сцену, я маю знати героїв (їхні характери, слабкі сторони), я маю знати сюжет, я спілкуюся з режисером.

Потім ми ставимо сцени, проводимо репетиції з оператором. Я не можу робити все так, як хочу, бо треба враховувати, як ця сцена чи цей кадр виглядатимуть на екрані. Ми маємо також враховувати, як буде зроблено монтаж. Отже, як хореограф, я маю розуміти як ставити, як знімати і як монтувати сцену. Моє завдання врахувати всі ці аспекти.

Інтернаціональність професії

Кожна людина, яка прагне розвитку, не має себе обмежувати жодними кордонами. Зараз знімають багато потужних фільмів по всьому світі. Брюс Лі говорив: «Я громадянин світу», а Джеккі Чан: «Весь світ – мій офіс». Так і має бути.

Всі думають, що потрапивши в Голівуд, ти одразу станеш зіркою. Ні! Я був у Лос-Анджелесі, спеціально поїхав туди на курси, мав практику в UNIVERSAL STUDIOS і в PARAMOUNT STUDIO. Звичайно багато чому навчився, зустрів дуже цікавих людей. Але це для мене було лише поштовхом в моїй роботі і професії. Бо я працював з інструкторами, які робили найкрутіші стрічки. Коли ти отримуєш визнання від людей такого рівня, то розумієш, що рухаєшся у вірному напрямку. А далі все вже залежить від тебе. І немає різниці, в якій країні ти фактично проживаєш.

Світлана Зав’ялова

Досьє:
Svitlana Zavialova – Wu Woman – майстер бойових мистецтв, акторка, виконавиця оригінального жанру.

Зйомки в фільмах: «Kung Fu Traveler», 2017 China; «The Secret Mission», 2017 Indonesia; «King’s Arthur’s Sword and Knights of the New Camelot», 2016 USA/Thailand.

Робота в театрі: «Contemporary Modern Chinese Opera, Hidden Wu», 2015; «The Legend of Red Dragon», 2013; Соло в шоу «Mandarin Bridge» та «Divided Unity Contemporary Exhibition» (Китай).

Як створюється «магія» бойової сцени, і чому у одних акторів це виходить дуже круто, а в інших посередньо, навіть за умови, що стилі та рухи використовуються однакові?

Кіно – це кінцевий результат, продукт, над яким працювала величезна кількість людей. І дуже багато чого залежить від командної роботи. Багато з них знаходяться поза кадром: режисер, режисер бойових сцен, хореограф, команда каскадерів. Так як я екшн-актор, для мене головна правильна подача, в першу чергу емоційна. Один і той самий рух можна зробити з різним настроєм. Ніколи не потрібно виконувати просто рухи задля рухів. Їх необхідно забарвлювати емоціями. Мене особисто дуже надихає робота в команді. Я завжди дослухаюся до порад своїх колег. Це завжди можливість зробити щось, чого я раніше не робила. І фішка в тому, що завдяки своїй роботі я завжди роблю щось вперше. Цей досвід ніколи не буде монотонним. Бо ти завжди працюєш у різних обставинах і з різними людьми.

Реальний бій, бій на сцені (в кіно), бій на рингу (спорт) – що їх відрізняє один від одного і що поєднує?

У всіх цих випадках ми маємо справу з усвідомленістю себе в просторі відносно до іншої людини. Це те, як і що ти відчуваєш в місці поряд з іншою людиною. Це психофізичний момент. Тут є багато інстинктивних моментів, наприклад усвідомлення простору – яка  дистанція між вами, які габарити іншої людини, яку техніку ти будеш застосовувати, враховуючи дистанцію. Чи бачиш ти свої пропорції відносно іншої людини. Чи розумієш, скільки кроків до неї слід зробити…

Ну а потім, якщо ми говоримо про кіно, маємо відчути всі ті емоції, які відчувають люди за реальних обставин і передати їх у кадрі. Окрім того, оператори знають, як знімати конкретні сцени, який кут обрати. Для прикладу, якщо кадр зняти знизу, то це виглядає більш сильно й агресивно, це як спалах. Кадр зверху виглядає більш фактурно й естетично. Це більш об’ємно та емоційно. Також є середні плани, крупні кадри. Отже, успіх картини дуже сильно залежить не лише від актора, а й від режисера і постановника бойових сцен. Це креативний процес, у якому задіяна велика кількість професіоналів.

Людина, яка по факту стає зіркою і отримує славу й впізнанність, завдячує цим всій команді. Бо щоб стати зіркою в кіно, одного таланту замало. Це колективна робота. В житті «сяє» завжди той, хто був перед камерою, але ж насправді це заслуга тих, хто зумів гарно подати цей перфоманс. Тобі дали цей виграшний кут, тобі поставили цю виграшну хореографію.

“Для прикладу, якщо кадр зняти знизу, то це виглядає більш сильно й агресивно, це як спалах. Кадр зверху виглядає більш фактурно й естетично. Це більш об’ємно та емоційно. Також є середні плани, крупні кадри. Отже, успіх картини дуже сильно залежить не лише від актора, а й від режисера і постановника бойових сцен. Це креативний процес, у якому задіяна велика кількість професіоналів. ”

Як створюється бойова сцена у кіно? Яка там доля умовності?

По-різному. Наприклад, в США діє союзна система: каскадери, режисери і хореографи, а в Китаї – два режисери: один драматичний, а інший – екшн-режисер. І вони, як правило, не перетинаються в своїй роботі. Коли знімається бойова сцена, то за неї всю відповідальність несе саме екшн-режисер.

В США самому актору дозволяють виконати набагато менше бойових сцен і трюків, адже вони дуже турбуються за його безпеку. В Китаї ж я виконую сама майже всі бойові сцени за винятком найнебезпечніших: небезпечні падіння, удари в голову тощо.

Що таке професія каскадер?

Це надзвичайно складна професія. Всі думають, що каскадер – це просто дублер.

Каскадери – це не просто люди, які влітають в стінки. Це люди, які координують весь процес екшн-сцени. Вони координують весь процес виконання трюків. Вони відповідають за безпеку акторів. Ну і, звичайно ж, вони виступають в ролі дублерів на знімальному майданчику.

Люди часто мають хибне уявлення. Вони думають, що екшн-актор – це і є каскадер, проте це  дві різні професії. Мені б хотілося пролити світло на титанічний труд і професію каскадерів — це фізично небезпечна, складна і відповідальна праця.

В чому полягає секрет добротного бойовика і чи може взагалі цей жанр бути самодостатнім на рівні мистецтва, а не фільму для одноразового перегляду?

Так, звичайно. Для прикладу – фільм «Enter of the Warriors Gate» дуже якісне фентезі. Там багато екшну, і це ще й комедія. Він дуже чіпляє людяністю. Це така прекрасна і добра історія, в якій багато чутливих моментів. При цьому можна також подивитися якісний екшн «Вбити Білла», де деякі моменти доведені до екстріму, але з яким же смаком там усе зроблено! Із нещодавніх – «Атомна блондинка», де Шарліз Терон показала себе просто богинею екшну. Видно, що вона багато чого зробила сама.

Коли я дивлюся бойовики, в мене не виникає бажання критикувати їх. Я намагаюся насолоджуватися ними і вчитися чомусь новому. Бо знаю, яка титанічна робота стоїть за кожним фільмом, скільки людей над ним працювало. Я поважаю їхню роботу. І тому, коли я дивлюся фільм уперше, то намагаюся насолодитися цим витвором. Звичайно, потім можуть виникати якісь думки стосовно окремих моментів, але це не важливо.

Чим відрізняється китайська бойова хореографія від західної?

Зараз і в Голівуді використовують дуже багато китайської хореографії: гарні, довгі рухи і ламаний ритм. Західна бойова хореографія – це кікбоксинг: короткі і швидкі рухи. Китайці надають перевагу дальній дистанції, рухам по колу, ефектним стрибкам і відскокам.

Але зараз така мішанина. У західних стрічках часто використовують суміш усього. Існує дуже багато американських та китайських екшн-команд, які співпрацюють. Тобто зараз у тренді саме цей фьюжн китайської і західної хореографії. Це виглядає дуже круто і при цьому досить реалістично. Взагалі видно, що зараз екшн роблять з душею.

“Мені б хотілося пролити світло на титанічний труд і професію каскадерів — це фізично небезпечна, складна і відповідальна праця.”

Коментарі українських хореографів бойових сцен:
Дмитра Рудих та Павла Авілова

Досьє:
Постановки бойових сцен у фільмах:

«Коли падають дерева» (2018, Україна), «Кіборги» (2018, Україна), «Сторожова Застава» (2017, Україна), «Межа» (2017, Словаччина, Україна), «Kill Skills» (2016, Франція, Данія) та інші.

Як проходить взаємодія каскадерів і акторів, що найскладніше?

Павло:

Спочатку ми виділяємо головні бойові сцени, розбираємо головних акторів і починаємо їх «прокачувати». Частіше за все, актори, з якими ми працювали, були без достатньої бойової підготовки. Тому працювати з акторами досить складно. Для цього потрібен час. Щоб актор почував себе комфортно, ми маємо під нього адаптувати техніку. Також ми «ловимо» кадри, де можемо сховати дублера.

Чи складно навчати акторів бойовим рухам?

Павло:

У акторів завжди дуже палке бажання робити небезпечні трюкові сцени самим без використання дублерів.  Коли актор каже «я сам все роблю, мені не потрібні ніякі дублери», завжди треба перевіряти, чи так воно і є. Наше завдання як раз і полягає в тому, щоб фізично підготувати актора до того, щоб він зміг сам зіграти свою роль по максимуму.

У нашій роботі також важливо враховувати психологічні моменти. Звичайно, всі бояться. Але ми маємо працювати з актором таким чином, щоб цей страх не завадив нам зробити правдиву екшн-сцену. Ми не вимагаємо від актора того, що він не може зробити, частіше ми відкриваємо невідомі йому самому можливості…

“У акторів завжди дуже палке бажання робити небезпечні трюкові сцени самим без використання дублерів.  Коли актор каже «я сам все роблю, мені не потрібні ніякі дублери», завжди треба перевіряти, чи так воно і є.”

Як проходять тренування акторів зі зброєю? Вона справжня?

Дмитро:

На перших тренуваннях актори мають працювати з полегшеною версією зброї: дерев’яні палиці тощо. І потім, що є дуже важливим, актори мають вправлятися зі зброєю, яка буде використана при зйомках. Крім того, ми завжди робимо два комплекти зброї: 1) зброя реальна, дуже тяжка, вона для крупних планів; 2) зброя полегшеного типу, її використовують для боїв.

Яка взагалі ситуація з українською школою «бойового кіно», нам є що показати світу?

Дмитро:

Ми маємо все необхідне, щоб зняти достойне українське бойове кіно. Продюсери ще поки не готові знімати українські фільми цього жанру. Я впевнений, що після виходу «Сторожової Застави», «Кіборгів», «Захара Беркута» ситуація зміниться.

Але треба розуміти, що з бойовиком не можна переборщити, це має бути цікавий фільм з цікавим сюжетом, цікавими акторами. І ми, як постановники бойових сцен усвідомлюємо, що є лише частиною цієї магії кіно. Як правило, у фільмі невелика кількість бойових сцен, і ми маємо обов’язково попасти в контекст, налаштуватися на одну хвилю з режисером і акторами. Найголовніше в кіно – «зачепити глядача за всі чакри». Тут має бути всього вдосталь і для розумі, і для серця, і для душі. У цьому вся магія.

“Найголовніше в кіно – «зачепити глядача за всі чакри». Тут має бути всього вдосталь і для розумі, і для серця, і для душі. У цьому вся магія.”

єдиний український журнал про бойові мистецтва